ПРОСИЛА КАЛИНА…

     Просила  калина:"Не  гни  мене,  вітре!
Гілля  поламаєш.  Не  встоять  мені.  А  ягідки  пишні  мої  
розкидаєш.  Навіщо,  скажи,  це  тобі?  
Ті  ягідки  людям  на  користь  і  птахам.  Я  дуже  радію,  
як  так.
Не  гни  мене,  вітре!  А  то  поламаєш.  А  жити  тоді  мені
як?"
         І  вітер  прислухавсь.  Притих.  Придивлявся...
Він  більше  калині  гілля  не  ламав.  
Калина  сама  у  подяці  схилялась  завжди,  коли  мимо  
він  пролітав.
         То  ж  гнеться  калина,  як  вітер  кружляє.  Ще  краща  
від  того  стає.  І  ягідки  соком  її  наливає  земля,  на
якій  вона  є.
         Не  кожен  уміє  в  пошані  хилитись.  А  нам  би  усім  
у  калини  навчитись.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866183
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2020
автор: Надія Башинська