КАЗКА (уривок)

І  знов  наснилося  мені,
Немов  живу  в  далекі  дні,
Де  люди  слухають  природу.
І  Черемош  глибоку  воду
Здіймає  в  дикім  табуні.*

Де  зло  завжди  знайде  поразку,
Де  слово  має  силу  й  ласку.
Й  погомонівши  з  вітерцем,
У  затінку  під  деревцем,
Дідусь  читає  дітям  казку...
 
***
 "Колись  давно,  в  минулі  роки,
 Де  велетнів  лунали  кроки,
В  краях,  де  жили  козаки,
(Мої  улюблені  роки),
Тодішній  люд  зазнав  мороки:

Чаклун  наслав  такої  вроки,
Що  геть  нічого  не  росте.
Хай  навіть  дерево  цвіте,
Та  не  дає  якогось  плоду
Аж  поки  за  дівочу  вроду,

Село  не  викупить,  на  рік,
Чаклунський  камінь  -  сердолік.
Віддавши  гарну  молодицю,
Його  заносять  у  каплицю
І  там  він  рік  те  місце  має,
А  потім  сам  кудись  зникає.

Так  відбувалось  в  давнину,
Поки  той  камінь  талану
Лежить  -    росте  усе  довкола;
а  ні  -  земля  неначе  квола.
У  чім  секрет,  я  не  збагну"

Відволікла  дідуню  муха.
Заклав  "махорочку"  за  вуха,
Старий  замріявсь  на  хвилинку.
Пробач,  читаче,  цю  зупинку.
А  потім  знов  у  тім  гаю
Продовжив  розповідь  свою:


***********
1.  ♥    -  Дикім  табуні*  -  (табун  хвиль)
2.  Дуже  хочу  почути  відгуки  і  наставлення.
Я  вперше  пишу  казку  українською,  ще  й  у  такому  стилі.
Продовження  буде  -  але  чи  варто  продовжувати?
Чи  цікаво  дітям  читати  подібні  казочки?
Немаю  досвіду  у  цьому,  але  маю  в  голові  гарні  історії  і  уміння  оживляти  персонажів  і  складати  то  у  вірші.
Питання  -  чи  це  буде  цікаво?  Чи  варто  таке  викладати?
Дякую♥♥♥  


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866123
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2020
автор: Лада Квіткова