Не бачу сенсу далі жити…
Щоб переводити харчі?..
Все, що знайшов, зумів згубити,
Тягар життя лиш на плечі.
Давно в житті не сповідався,
Хоч кожен з нас не без гріха.
Я йшов вперед, не оглядався,
Не всім знімав капелюха.
Зазналась Муза – відлетіла…
Всі потупились олівці.
У дрібних зморшках усе тіло,
Лише траншеї на лиці.
Туди мене ніхто не кличе,
Проте чомусь болить душа.
А те в повітрі таємниче,
Мене насправді не втіша…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866066
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2020
автор: Віталій Назарук