ТРИДЦЯТЬ СРІБНИХ

 

То  де  ж  ти  вмреш  за  брата,  українцю,  
коли  його  ти  топиш  повсякчас?  
Не  зрозуміти  "велич"  цю  чужинцю,  
Що  простягає  руку  для  всіх  нас
То  ж  де  й  коли  
закриєш  свого  брата  
своїми  надширокими  грудьми?  
Ти  одягнеш  на  себе  чорний  одяг  ката
Й  підеш  кричать,  що  предки  -  козаки!  
Бодай  не  знали  б  козаки  потомка,  
що  гірше  злидень  ззаду  нападе,  -
Черства  душа  чужих  не  чує  зойків
А  "тридцять  срібних"  -  з  розуму  зведе!  

Н.  Карплюк-Залєсова.  
21.02.20.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865978
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 25.02.2020
автор: Надія Карплюк-Залєсова