[b][color="#0004ff"][i]А ми в човні, і нам пливуть степи,
Течуть за ними села і дороги.
Полощуть верби берегам пороги,
Гудуть про щось іздалеку стовпи.
Скресає день - і наше тут усе,
Та ми не ми - собі вже не належим.
Розгойдуєм весну необережно,
І зверху й знизу небо нас несе.
Та ми в човні, у нас в руках весло -
Черкаємо по дну ріки софіти.
І нас не переплить, не облетіти,
Бо в нас весло і небо над чолом.
Постоїмо – хай сутінки пливуть,
Застигне місяць в срібнім переплюску.
І падатимуть зорі нам у хустку
Аж доки ранки
нами
оживуть.
[/i]
[/color]
[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865934
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2020
автор: Олена Жежук