Якби ти не стався…

Я  говорю  собі:  «До  біса  цю  любов.  Усі  троянди,  теплі  обійми,  гарячі  поцілунки…»    Але  мовчки  дивлюся  на  тебе  й  думаю:  «Ну,  підійди  вже  до  мене,  прибери  руде  волосся  з  обличчя,  торкнися  плечей  і  міцно-міцно,  мов  востаннє,  обійми».  

Якби  ти  не  стався  в  моєму  житті,  то  не  було  б  тих  безсонних  ночей.  Я  лягаю  й  прокидаюся  з  думками,  присвяченими  тобі.  І  так  24/7,  повір.  

Якби  ти  не  стався  в  моєму  житті,  то  не  було  б  тих  тисяч  зізнань  у  коханні,  і  кожен  раз,  як  уперше.  

Для  тебе  я,  можливо,  лиш  пилинка  на  поличці,  і  не  можу  цього  навіть  змінити,  якщо  й  забажаю…

Для  тебе  не  перша  в  житті  й,  безперечно,  далеко  не  остання.  Але  ж  недарма  говорять,  що  людей  не  можна  змінити,  а  лиш  залишити  відбиток  свій  на  їхнім  інтерфейсі…  Так  от  я  й  залишила.  

Чорт,  забула  про  обіцянку  прожити  день  без  тебе.  Повноцінно  прожити  день.  Але  ти  знову  й  знову  трапляєшся  мені  на  очі,  спливаєш  у  пам’яті.  Знову  й  знову.  

Заплющую  очі.  Відчуваю  ніжні  дотики  до  спини,  ключиць,  ніжні  руки  обвивають  шию.  Марна  насолода.  Точно  знаю:  якщо  розплющу  очі,  то  позаду  тебе  не  буде,  а  точніше  –  нікого  не  побачу  зовсім.  Фантомні  відчуття.  

Сиджу  в  темряві  й  дивлюся  в  дзеркало.  Бачу  усмішку,  хоча  очі  заволокло  слізьми.  Чую  сміх  у  голові,  за  спиною,  між  стін  –  скрізь.  Натискаю  на  уявний  курок.  Постріл…

Я  це  зробила…  від  неможливості.  Неможливості  бути  з  тобою…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865925
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2020
автор: Хелліс