старий

Трухлявий  пень  опеньками  поріс,
Він  на  своїм  віку  немало  бачив
І  ліс  цей  знає.  в  нім  з  дитинства  ріс.
В  пошані  був  і  не  вважавсь  ледачим  .

Тримав  він  небо  на  своїх  плечах,
І  першим  сонцю  починав  радіти.
у  птаства  був  над  головою  дах,
А  вітер  на  гілля  сідав  спочити

 Малим  дубкам  дід  дарував  казки,
Коли  зима  стояла  на  порозі.
І  частував  онуків  залюбки,
А  зараз  і  всміхатися  не  в  змозі.

Старий  ,  трухлявий  ,  мохом  вже  поріз.
Та  бач.  опеньки  запросив  в  гостину.
Бідкується  :  "  А  як    же  буде  ліс,
Коли  цей  світ  назовсім  я  покину?"




адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865819
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.02.2020
автор: Тетяна Акименко