Захисник (Ковальчук Юрій Олександрович)

Ковальчук    Юрій  Олександрович
 
(  17  квітня  1991р  –  29  липня  2015р)
Андрушки    Попільнянського  району  Житомирської  області.  
Старший  солдат,  стрілець-помічник  гранатометника
17-го  окремого  мотопіхотного  батальону57-ї  окремої  мотопіхотної  бригади.      

Указом  Президента  України  №  553/2015  від  22  вересня  2015  року,  "за  мужність,  самовідданість  і  високий  професіоналізм,  виявлені  у  захисті  державного  суверенітету  та  територіальної  цілісності  України,  вірність  військовій  присязі",  нагороджений  орденом  «За  мужність»  III  ступеня  (посмертно).


Міцну  спортивну  мав  статуру
І  був  завзятий  футболіст.
Він  грав  в  команді  свого  клубу,
Бо  мав  до  цього  гарний  хист.

Не  раз  він  їздив  на  змагання
І  вигравав  у  них  не  раз.
Командна  дружба  і  єднання
Взнаки  давалися  щораз.

Цим  успіхам  раділи  друзі.
Ще  ним  пишалися  батьки.
Тьма  нагород,  всі  по  заслузі  -
Отак  проходили  роки.

Він  став  дорослим,  одружився,
І  народився  в  нього  син.
Радів  синочку,  веселився,
Казав,  що  буде  ще  один.

Але  не  сталось,  як  гадалось:
Раптово  почалась  війна.
Тож  вирішив:(а  що  лишалось?)
Піде  на  схід,  бо  там  біда.

Він  помужнів  і  став  відважним,
Вкраїну  гідно  захищав,
Його  цінили  за  сміливість  -
Армійську  службу  добре  знав.

Але  кістлява  невблаганна
Його  косила  вже  літа.
Під  Горлівкою  жнивувала,
Нитки  тягнула  із  життя.

Ще  намагалися  спасати
Й  привезли  Юру  у  шпиталь.
Біди  не  треба  нам  чекати  -
У  ко́му  впав  боєць,  на  жаль.

Не  вийшов  він  з  тієї  коми,
Відправився  в  чужі  світи.
Лиш  тіло  привезли  додому
З  цієї  клятої  війни.

А  вдома  мати  голосила
Й  Попільня  вся  була  в  сьозах.
Він  кращий  не  лише  для  сина  –
Героєм  буде  у  віках!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865810
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.02.2020
автор: Ольга Калина