Коли живі були батько й мати,
щасливійшої мене на Світі не було.
Згадую їх молодими,
усміхненими та радісними.
Їм би тільки жити та й жити,
але ж ми не взмозі цю межу самі змінити.
Бо ми на цій Землі як беззахісне Космічне Дитя.
Благаємо, Господи, не покинь, врятуй,
не залишай нас одних.
Дай, нам, бути сильними,
відведи біль, страх,
дай сил земних запас,
будь у житті нам суддею.
Впливай на нашу свідомість, почуття,
в пошуках кращого життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865769
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.02.2020
автор: Svitlana_Belyakova