Тріпоче гіллям сакура самотня.
Сніги... Сліди... Засипало усі...
І ми удвох весною, мов сьогодні,
Стояли біля неї у росі.
Змінились пори, заховався промінь,
Палкого літа, осені просив,
Щоби вернула наш магічний спомин,
Частиночку незримої краси.
...Прийшла зима, відрізавши дороги,
Нові натомість в сад мій провела.
Куди ж ведуть епічні епілоги?..
Світи незнані... Візерунок скла
Укаже шлях... Весна тепло народить –
Заквітне все... І сакура сумна...
© Володимир Верста
Дата написання: 30.12.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865766
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 23.02.2020
автор: Володимир Верста