Пливе туман весняний над рікою,
Ридає пересохлий очерет.
Верби гойдають тонкою рукою,
Синій туман, мов дим від сигарет.
А він пливе, клубочиться часами,
Торкається піщаних берегів.
Він наче лікар, гоїть їхні рани,
У зелені невисохлих лугів.
Жовте латаття намочило ноги,
Рветься до світла молода трава.
І висихають береги вологі,
Немов в тумані рани зажива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865756
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.02.2020
автор: Віталій Назарук