Хлопчик жив

Колись  писав  слова  прегарні,
То  мабуть  жив  чудний  поет.
Не  той,  що  мовив  речі  "марні",
А  той,  чий  дух  не  знав  суєт.

Він  був  чудовий  хлопчик,  милий.
Можливо,  трохи  дратівливий...
Та  мав  секрет.  Його  хранив.
Він  просто  мріяв.  Просто  жив.

Я  знав  того  хлопчину...  Світлий.
І  до  людей  завжди  привітний,
А  той  секрет,  що  він  хранив  
Я  все  життя  в  собі  носив.

Насправді  то  -  не  таємниця,
Бо  мав  про  це  почути  люд,
Що  той  поет  -  "кому  не  спиться"...
Тому  писав  для  всіх  усюд.

Хлопчик  той  любив  дерева
І  часто  в  лісі  він  бував.
Очей  не  відривав  от  неба,
Духовне  світло  пізнавав.

Все  мріяв  про  любов  і  зладу...
Терпіть  не  міг  брехню  і  зраду.
Такий  хлопчина  -  друг  предивний.
Багатство  духа  мав  -  не  бідний.

Чудесний  хлопчик.  Він  -  дитина.
Душа  хлопчиська  -  надлюдина.
Так    щиро  мріяв  обіймать...
Просив,  секрет  цей,  не  казать.

То  ми  поговорили  трішки
І  я  пішов  діла  робить...
А  хлопчик  на  лісній  доріжці  
Гуляв  і  вчився  світ  любить.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865739
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.02.2020
автор: Абиль