Спочатку — що? Було спочатку слово.
Придумав, Боже? — Далі козакуй!
А словом цим було... ну звісно "Glovo"
(в кур'єра на жовтенькім рюкзаку)!
Цікавість завжди їла: що ж у ньому?!
Який лежить в наплічнику секрет? —
Новий закон, що зась до нього й Ому,
чи просто черговий духовний скреп?
Нова гуманітарка від ІДІЛа,
чи зірка від згорілого кремля?
Чи гамбургер, що там лежить без діла?
Чи те, що сіє смерть, чи окриля?
Чи від коронавірусу вакцина?
Чи дітлаха кур'єр-лелека ніс?
Чи засоби від доньки і від сина?..
Направду загадково-дивний вміст.
Та що б довкруг не коїлося злого:
крізь прірви й вирви від водневих бомб
з доставкою спішить кур'єр із "Glovo".
Він — майже "нуль нуль сім", ну геть як Бонд!
На моцику, на ровері чи пішки
крізь третю, чи й четверту світові,
кур'єри, мов чіпкі сороконіжки,
в наплічничках везуть усе — тобі.
Немов мурашки — матці, впершись лобом,
допхають неодмінно твій товар.
Мов сонце, ще здаля, жовтіє "Glovo" —
завиграшки усякий пре тягар.
Вже встигло легендарним стати лого:
нема в житті таких перипетій,
які б не подолав кур'єр із "Glovo".
Радій, крути педалі і потій!
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865511
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2020
автор: Олександр Обрій