О! Люди, люди! Погляньте до неба,
Чому таїте, в душах на всіх злобу?
Для нас завжди в чомусь бува потреба,
Та чом несе́те при собі хворобу?
Її наважтесь, угамувать усі,
Щодень читайте заповіді Божі,
Країна рідна палає у вогні,
Ми ж цим спроможні завадити бідам.
На жаль, та звикли, лиш себе жаліти,
Своя сорочка … тепліша до тіла,
Тож ви згадайте, хто навчав любити,
Чи враз забули, вся пам’ять зотліла?
До тих, де війни, чи звикли так жити?
Згадай прислів’я, «моя хата скраю»,
Не кожен хоче, іти боронити,
Зроню сльозину й тут же приховаю,
Мабуть промовчу, не буду дражнити.
Бо ж різні погляди,кричать за волю
Певно з Росією знайдемо спокій,
Самі,мов винні, таку маєм долю,
Майдан для чого, в час лихий, жорстокий?
Червоні очі, в іншого від злості,
Ми ж є вкраїнці! Та пусті розмови,
І вкотре, миють можновладцям кості,
Чому не мають у серцях любові?
Не все так зразу, бо ж жити заважко,
Міняють ціни, мов сказились царі,
Вершать всі справи, нам змиритись тяжко,
Але ж всім треба, покласти край війні.
Терпець урвався, хтось тихо підтримав,
Це той, автівку, придбав нещодавно,
Базар, торгівля, вигоду отримав,
Отак, це дилеру майже щоденно.
Народ привиклий нову владу клясти,
Жага жадоби піднеслась до вершин,
І тим байду́же, що навчились красти,
Їм не болить, якщо загинув чийсь син.
Усі читайте, заповіді, зранку,
Хай Боже слово, сонцем зайде в хату,
Щоби з’єднатись, хай сповідь на ґанку,
Щоб мир на світі, вгамуєм їх примхи!
19.02.2020р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865508
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2020
автор: Ніна Незламна