Вони тепер такі далекі

Вони  тепер  такі  далекі
і  вже  лелеченьками  не  летять,
а  може  бачать  тепер  з  неба,
або  їм  знову  сумувать?

Не  підведемо  вас,  Небесні,
з  тої  невидимої  далини,
хоч  закінчились  ваші  весни,
тепер  небесні,  не  земні.

Може  вам  звідти  озиватись,
сумно  курличучи  як  журавлі,
дощем  на  землю  проливатись
і  вже  летять  дрібні  краплі.

Бо  ви  завжди  у  занебессі
невидимі  як  янголи,
продовжують  ще  ваші  весни
на  землі  рідні  і  близькі.

Вони  вас  пам’ятають  завше
і  у  душі  ви  живете,
і  Україну  в  занебессі
вже  стрій  небесний  береже.

19.01.2020-20.02.2020
Картина  із  інтернету.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865475
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.02.2020
автор: Светлана Борщ