Намалюю тиху річку,що у світ веде
І зеленую смерічку, що життя несе
Намалюю сад чудовий, яблуневий квіт
Його пахощі вирують вже багато літ
І осмілюся вдихнути, аромат п"янкий
Та до ніжності відчути спів пташок дзвінкий
І охопить дивна згадка та бажання жити,
Що так можу все вдихати і без меж любити
Потім тихо я пройдуся, де рідненьке поле
За життя тобі спасибі, дорогая доле,
Ти найкраща берегиня, ти моя надія
Жити, дихати, любити - це найбільша мрія
Пригорнусь до стін хатини та садів квітучих
Та торкнусь стежин рідненьких та земель родючих
І щаслива зупинюся, на любу хвилину
Дякую, моя ти доле, за чарівну днину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865395
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик