Коловіконне


Виглядала  в  вікно,  завмирала:  а  раптом  він?
Та  секунди  не  йшли  -  тягнулись  тугим  джгуто́м.
І  слова́  в  голові  -  не  мед,  а  гіркий  поли́н.
Як  раніше  удвох  -  так  сьогодні  з  рудим  котом.
.
Так  німіло  щомить  збоку  в  грудях,  як  хтось  ішов.
Вибухали  десь  там  Хіросіми  моїх  світів.
І  вже  вкот́ре  мені  на  душі́  розійшовся  шов  -
Будувала  повітряні  вежі  з  старих  листів...
.
Іще  й  досі  біжу  до  вікна,  як  зачу́ю  шум,
Ну  а  кіт  з  підвіконня  чатує  моїх  гостей.
За  два  кроки  весна  -  та  в  полоні  осінніх  дум
Щосекунди  існую  очима  чужих  людей.
___________________________________
17.02.2020

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865361
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 19.02.2020
автор: † божевілля †