Я подарую тобі своє небо
Над Україною - бери скільки треба.
Хочеш безхмарне, а хочеш з зірками;
грайся, милуйся ,торкайся руками.
Можу тобі в подарунок віддати
степи, поля і кохані Карпати.
Що тобі дати, людино, скажи?
Бери що завгодно, але бережи!
Поки обличчя своє ми не втратили,
Бог ще живе в небесах над Карпатами.
Чуєш?! Не нищ! Не руйнуй, не віддай!
Країну свою, свій натомлений край.
Я поділюся своєю любов’ю.
Так! Україна окроплена кров’ю.
Можливо за правду, можливо дарма,
Пробачте, та іншої в мене нема!
Є ще у мене плекаюча мова,
Як на ній ніжно звучить колискова.
Скільки людей, невідомо мені,
За мову свою вже лежать у труні.
Хтось хоче в нас знову свободу забрати.
Борись, Українець! Вставай брат за брата!
Не віддавай свого рідного дому,
Ти без землі не потрібен нікому.
Твоїми руками, ти чуєш, Людино?
Бог береже від біди Україну.
26.12.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865348
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.02.2020
автор: Лада Квіткова