А я чекаю так весну оту,
Щоб назбирати квітів з полонини.
Разом із квітами я старанно вплету,
У свій вінок, любов до України.
Його надіну - хай побачать всі!
У нім моя кохана Батьківщина
Ну як не усміхатись тій красі?
О, рідний край, з сережками ліщини.
Чому на тебе зазіхають ті,
Хто цінності тобі не знав ніколи?
Не розумів хто ворог, хто святі,
І не ходив з буквариком до школи.
Ви приїздіть - дорослі і малі,
Відчуйте самі силу України.
Вона із надр цілющої землі,
Вона від аромату журавлини.
Ми запечемо бульбу у вогні.
Моя бабуся, дай їй Бог здоров’я,
Наліпить вам вареники смачні,
З такою українською любов’ю,
Що заспівають і у вас в душі
Ті солов’ї. І з щирістю дитини,
Я заплету у свій вінок вірші -
Нехай пливе по водах України.
Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865324
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.02.2020
автор: Лада Квіткова