Кімната, аркуш на столі.
Вогонь засяяв у імлі.
Перо схвильовано тріпоче
І постать щось йому шепоче.
Про те що обіймає серце,
Як пересохло сліз озерце,
Про радощі й печаль свою
І про хаос, гармонію.
Вже й попелом ставали враз
Мільйони слів, мільйони фраз,
А деякі й не народившись
Зникали, мріями лишившись...
І щиро постать ця писала,
Бо не папір - душа палала,
Не від бажання, а від люті
Тому що зараз руки скуті...
Бо почуття можуть нести
Тільки оці, шифровані листи.
Де сірий голуб пролетить
Вони опиняться за мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865280
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.02.2020
автор: Redimun