Мати ткала щастя,
Вишивала долю.
Оживала казка там на полотні.
Як святе причастя,
Як всевишню волю
Передала в спадок і малій мені.
Ниточка до нитки
Простелились світом
Як дороги довгі білі рушники.
На сорочках давніх
Пломеніють цвітом
Пережиті в праці всі її роки.
Мати ткала щастя,
Вишивала долю.
Полотно стелила сонцю і воді.
І тоді здавалось,
Що сміялись очі
Наче ясні зорі в мами молоді.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865264
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.02.2020
автор: Поцілована Сонцем