***
Тримай мою долоню якнайдовше,
коли я навіть висмикнути зважусь
з твоїх долонь, що човником прикрили.
А навкруги хлюпоче рідне місто,
не до снаги мені його напитись.
Руки твоєї поглядом сягнула.
Стояти б так, спивати безкінечність…
Та нескінченність є насправді миттю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865129
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.02.2020
автор: Надія Позняк