ЗАРОСТАЄ ШЛЯХ ДО ХАТИ.

Заростає  шлях  до  хати,
Там  де  верби  і  дуби.
Де  чекає  мене  мати,
Де  читати  я  любив.
У  саду,  старі  дерева
Вони  бачили  багато.
І  мене  малого  в  ревах,
Заховавшись  десь  за  хату.
Помічали  вони  завжди,
Хто  приходить,  що  несе,
Радість,  горе,  негаразди.
Вони  бачили  усе.
А  калина  червоненька,
Й  досі  родить  під  городом,
Лікувала  мене  ненька
Нею  часто  від  хвороби.
Стежка  з  лісу  визирає,
Заховавшись  у  траву.
Й  досі  соловей  співає
Криє  тишу  лісову
А  ось  тут,  на  цьому  місці,
Я  ніколи  не  забуду,
Ми  колись  давно  в  дитинстві  -
Будували  "халабуду".
Скільки  часу  має  шлях,
А  уява  розтавляє,
Всі  деталі  по  місцях.
Все,  що  бУло  пам'ятає.
Кожне  дерево  в  саду,
Кожну  втоптану  травинку.
Я  по  пам'яті  знайду,
Кожну  пляму,  на  будинку.
Повернутись  би  на  хвильку,
В  ті  казково  теплі  дні.
Ну  хоча  б  до  понеділку,
Можна  навіть  у  ві  сні.
Спогади  ворушать  душу,
Про  мій  рідний  серцю  край.
Знов  я  звідси  їхать  мушу,
Але  ти  мене  чекай...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865069
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.02.2020
автор: Roma S