ПАМ’ЯТНИК
Здаля спинилась... Вражена...І не посміла
Підійти ближче, щоби прочитати:
Кого одна на двох, могила схоронила?
...Любов, ймовірно, довелось велику знати...
...Аж поза шкірою мороз пішов відразу...
У червні місяці... У полудень... Жара...
Зліва і зправа по краю могили
На невеликих каменях округлих
Прописаними буквами гравіровані слова:
Прізвище однакове у двох: на ,,ЕЛ " -
Ве-ли-ку! Ім’я, по батькові,
А нижче - цифрами роки життя.
Впритул до каменів з відбірного каміння,
Чотиригранні два стовпи піднялись ввись.
Високо їх з'єднала арка -хмарка:
Мов дві душі: у НЕБІ - обнялись!!!
Злегка схилились.Їх світлий простір -
Камінням закільцьований стоїть...
Любов знялась в граніт над тілом
І над горбком невидимо парить.
Красиво, неповторно, грандіозно...
В іншій субстанції присутні у повітрі...
По швах між каменями скрупульозно
Вмурована печаль, єднається із світлом.
...Дощі ідуть... Сніги метуть...Вітри дмуть-
Продувають...
Крізь просвіт той.Глиба не рушиться і не тремтить...
Заціпеніння і подив викликає
Незвичний пам'ятник: безсмертя мерехтить!!!
07.08.2019р.
ВЕРДИКТ
Всі залишаєм після себе - чистий простір...
Не плачуть, не голосять сім вітрів по нас...
Авжеж,- не вічні на Землі ми гості...
Собою розбавляємо зірковий пил в свій час...
05.03. 2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864780
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2020
автор: Ганка Поліска