Це місто
наповнене таємного змісту.
І я іду по цьому місту
Не здогадуючись,звісно,
про те,
Що це місто зовсім не те
про яке я завжди мислив.
Ще вчора я жив в іншому місті,
і захищав його злісно
нікого не шкодуючи,звісно.
Так! Я любив своє місто,
і був такий простак,
що вірив у це залізно,
Просто так.
Переслідуючи уявного ворога
я платив за це дорого.
Днями,гнався я за ворогами.
Забіг за ними до старенького храму,
впав,зачепившись за щось ногами.
Вдарив коліно,аж у очах потемніло,
помалу приходити став до тями.
Аж ось!
Може мені,лише,так здалось,
ніби то в храмі є ще хтось.
Я думав,що мені,таке щось,
ввижається,
що старець з ікони до мене всміхається.
Так дивно,лише самими очима.
І світло,якесь, у мені розлилось,
минаючи все,що я мав за плечима.
Я й досі не знаю у чому причина
того світла.
Але хвилина так швидко збігла.
Моя постать,мабуть, зблідла,
коли я відчув тягар важкого іга.
Мабуть пізно...
Я збудував стіну залізну.
Занадто довго я бігав...
Провівши цю ніч слізно,
я йду по новому місті,
І,саме,в цьому місці
хочу зайти у ньому своє місце.
Даю процентів сто,
та що там сто--двісті,
Що це нове,краще місто,
і,мабуть не знає ніхто,
що я йду по новому місту,
склавши важкий іспит.
Я залишив старе місто,
в якому,був,зав'яз,як у тісті.
Цим містом
я міг би пройтись туристом,
або,просто,бути проїздом,
не турбуючись його змістом,
таким таємним
Це місто стало мені приємним.
ВОНО СТАЛО МОЇМ МІСТОМ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864725
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2020
автор: Ооооо