сценка "В ніч перед Воскресінням Христовим"

                                             
                                             (дійство  проходить  біля  печери,  де  поховали  Ісуса)                          

Ведучий:

Слово  „  пасха  ”  означає  „смерть  пройшла  повз.”    Ісус  Христос  приніс  Себе  в  жертву  на  Голгофі  і  забрав  наші  гріхи  на  Себе,  щоб  ми  мали  вічне  життя  з  Богом.  Завдяки  Його  жертві  ми  маємо  спасіння.  Він  помер,  але  смерть  не  мала  над  Ним  влади  і  на  третій  день  Він  (як  і  обіцяв)  воскрес  -  смерть  пройшла  повз.  Ісус  переміг  диявола  не  тільки  у  Своєму  житті,  але  й  у  наших  з  вами  також.  Тож,  давайте  подивимось,  як  це  було.
                     
(Вхід    до  печери  закритий  величезним  каменем,  біля  якого  стоять  два  римських  воїни.  Один  з  них  вмощується  прилягти)

 Воїн  1:

Не  спи,  мій  друже!  Чуєш?-  Підіймися!
Ми  камінь  мусимо  охороняти!

Воїн  2:

Чого  ти  репетуєш?-  Відчепися!
Мені  потрібно  трішечки  поспати!

Воїн  1:

Але  ж  ми  маємо  наказ  дуже  суворий  -
Не  спати,  а  цей  камінь  наглядати,
бо  ж,  раптом,  знайдеться  хто-небудь,  такий  скорий,
що  тіло  з  гробу  спробує  забрати!

Воїн  2:

Та  камінь  цей  -  він,  як  гора  велика,
що  важить  кілька  сотень  кілограм!
Немає  в  світі  того  чоловіка,
щоб  камня  цього  зрушив  з  місця  сам!

Воїн  1:

Та  ми  ж  за  тіло  це  відповідаєм
життям  своїм!  Чи  ти  забув  у  сні?
Та  ще  й  від  сотника  і  обіцянку  маєм  -
за  службу  цю  підвищитись  в  званні!

Воїн  2  (підіймаючись):

І  що  ж  таке  накоїла  людина,
яка  тепер  у  гробі  тут  лежить?
Невже  така  тяжка  її  провина,
що,  навіть,  варта  цілу  ніч  стоїть?

Воїн  1:

Та,  кажуть  люди,  ніби  чоловік  тий,
назвався  Сином  Божим  наяву,
сказав,  що  вмру  і  буду  оповитий,
але  на  третю  днину,оживу.
То  ж,  саме  зараз  третій  день  почався,
і  небо  вже  світлішає  на  сході,
даремно,  мабуть,  Понтій  наш  злякався  -
цей  хлопець  набрехав  усе,  та  й  годі.

(Раптом  роздається  шум,  починається  землетрус.  Камінь  відсувається  в  бік  .  З  гробниці  виходить  Ангел)

Ангел:

 Я  -  Ангел  Божий,  з  Неба  посланець!
Приніс  вам  звістку  від  Самого  Бога  -
Кінець  стражданням!  Темряві  –  кінець!
Здійснився  План!  Здобута  Перемога!

Ісус  –  Син  Божий,  що  зійшов  з  Небес  -
Ходив  між  люди  –  незвичайний  Вчитель,
явив  Отця,  був  вбитий  і  воскрес
у  Славі  Божій  –  Цар  і  Визволитель!

А  гроб  –  пустий.  Нікого  там  нема,
то  ж,  варту  вже  не  треба  вам  тримати,
біжіть  мерщій,  не  гайте  час  дарма  –
поквапьтесь  людям  правду  розказати!

(Налякані  воїни  тікають.  Ангел  зникає  у  печері.  
На  сцену  виходять  сумні  Марія  із  жінками.  Марія  плаче)    

Жінки  співають:

Жила  собі  на  світі  цім  Марія  Магдалина,
була  тоді  блудницею,  грішила  кожну  днину.
Та  Бог  їй  дав  спасіння,  змінив  її  життя  –
простив  її,  очистив,  привів  до  каяття.
                           Простив  і  очистив,  привів  до  каяття,
                           Простив  і  очистив,  привів  до  каяття.

співає  Марія:

Ісус  мене,  нещасну,  від  смерті  врятував,
Із  темряви  й  зневаги  турботливо  забрав.
Пішла  я  за  Ісусом,  бо  в  Нім  була  Любов,
та  на  хресті  Голгофи  пролив  Він  Свою  кров  -  
                             безвинний,  в  стражданнях,  пролив  Він  Свою  кров,
                             безвинний,  в  стражданнях,  пролив  Він  Свою  кров.

Співають  всі  разом:

Із  дорогим  Ісусом  були  щасливі  ми,
та  дружною  сім`єю  ходили  між  людьми,
а  зараз  ми  -  невтішні,  бо  враз  посиротіли  –
йдемо  до  гробу  спішно  змастити  Його  Тіло.
                               Єлеєм  змастити  Святеє  Його  Тіло,
                               Єлеєм  змастити  Святеє  Його  Тіло.

(Жінки  бачать,  що  стражників  немає  і  камінь  відвалений  від  входу  до  гробниці.  Вони  збентежені  та  налякані)

Марія  (налякано):

Що  трапилося  тут  цієї  ночі?
Чому  печера  кимось  вже  відкрита?

розгублено  (заглядаючи  до  печери):

І  в  темряві  не  бачать  мої  очі
Ісуса  тіло,  що  було  сповито…

Марія  (входить  в  печеру  і  швидко  повертається  з  пеленами  у  руках):

Нема  ніде!  А  тільки  покривала,
І  навіть  мертвого  вже  не  побачу!..
Я  з  Ним  проститися  сьогодні  мала,
А  маю  тільки  сльози!..  Плачу,  плачу…
 
(Марія  плаче.  З’являється  Ангел)

Ангел:

Оце  так  сльози!  -  Не  буває  гірше!
Не  треба  плакати!  –  Радій,  Маріє!
Ісус  воскрес!  Живий,  і  навіть  –  більше  –
зустрітись  з  усіма  Він  дуже  мріє
і  прийде  скоро!  То  ж,  біжіть  швиденько
І  цю  чудову  звістку  понесіть
до  учнів,  до  братів,  до  Його  Неньки  –
до  всього  людства!  І  –  на  всі  часи!

(Ангел  підходить  до  жінок..  Всі  разом  стають  перед    залом)

Ангел:

Здійснилось  все,  що  говорив
Від  Бога  посланий  Спаситель!

Марія:

Своєю  Кров’ю  заплатив
за  рід  людський  наш  Визволитель!

Ангел:  

І  –  слава  Божа,  слава  –  до  Небес!  –
Христос  Воскрес!

Марія:

Воістину  –  Воскрес!

Всі  разом:

Христос  Воскрес!  Христос  Воскрес!  Христос  Воскрес!


                                                                                                             (Кінець)
                                                   

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864363
Рубрика: Вірші до Свят
дата надходження 10.02.2020
автор: Palitra