Навіяв вірш Галини Брич- « Не продай»
Продати, хтось має щось, а хтось зовсім ні,
Обдертий, до ниточки,чи впав на війні,
На рідній, де родився, бігав босоніж,
Давно в світ, пішли предки, тепер ти небіж?
Як статись могло, скажіть, хто ж тут хазяїн?,
Хто нас повчати сміє? Достатньо руїн!
Болить! У душі печаль і щем під серцем,
Втішатись, кожен хотів, своїм озерцем.
Сімнадцятий раз, правителі все нові,
Підносяться звістки, кожен пан в обнові,
Обіцянки, ось вже краще заживемо,
Насправді вкотре одягають нам ярмо.
Земля – святиня, життя, щастя нації,
Прожити в змозі, несіявши пшениці?
Чи маєш й досі, шмат святої землі ти,
На жаль, забрали.... давно синки та (братки),
Оті, це ж влада селищ, містечок і міст,
Кричать не в цьому, є сенс життя, його зміст.
У дружбі з МВФ - то людське спасіння,
Чи ми тупі? Чи не маємо прозріння?
Погляньте, люди! Щодня нас обкрадають,
Самі ж царюють, нові котеджи мають,
В Європі дні та по Канарах гуляють,
Шкода́ роки, народ за холопів мають.
10.02.2020р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864324
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2020
автор: Ніна Незламна