Ти чекаєш наказу зверху,
Сяє сонце, розбиті мости
Потрапляють у першу чергу
До встановленої мети.
Сяє сонце, сопілка грає,
Звинувачено в зраді мости.
Хто впаде, того пробачають,
Безневинного легше нести.
Сонце сяє, але недовго,
Залишається вгору йти.
Збайдужіло-туманний погляд
Поховає наївні мости.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864279
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2020
автор: Юлія Рябенко