Сонячний промінчик диво-ключиком
Відчиняє браму для весни,
Падають акордами співучими
Краплі від бурульок осяйних.
Сонечко розсипалось на скалочки,
У струмках іскриться, виграє,
І мені ласкаво усміхається
З підвіконня зіллячко моє.
Скоро, скоро вже зітхне, прокинеться,
Сон зимовий прожене земля...
... Влітку урожаєм щедрим зіллячко
Душу роботящу звеселя.
Котиться по небу сонце колесом,
Котяться до вирію роки,
А душа весняним щастям повниться,
З року в рік, з початку,й на віки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864198
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.02.2020
автор: Людмила Григорівна