Задумливі наші гаї, здавалося-іділія тай годі...
Але природу не красять вони, де багна і сміття до гори.
Безмежні і неповторні поля зеленіють, хоч гнуть їх вітри.
Всі хлібні рослини наливаються соком при добрій погоді.
Їм хочеться подихати снігом, зігрітись під вечір зимовий
І бути вдячними в неозначений час в долі білой хлібини,
А поки під вітром лиш шепочуть вони між собою в родині:
"Тяжке життя на зрілому стеблі і тяжкий клімат-нездоровий."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864186
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.02.2020
автор: Маг Грінчук