Коли земля утопиться в розмаї
І заскриплять старезні ясени,
У пам’яті, неначе в сні, зринають
Дороги Вітчизняної війни.
Ще сивий дим стояв над полем бою,
Солдати знов в атаку піднялись.
Земля укрилась сивою габою –
То полини, що горем упились.
Приспів: Полини, полини, полини –
Сиві свідки страшної війни,
Ваша пам’ять правдива й жива,
І тут зайві, тут зайві слова.
Давно дороги заросли травою,
Що посивіла від вогню війни.
Траву цю добре знаєм ми з тобою –
Гіркі і сиві, дикі полини.
Колись війна життя людські косила,
Де впала кров, тепер полин цвіте.
Та знищити любов війні несила,
Бо почуття те справді є святе.
Приспів. (Той же)
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863944
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.02.2020
автор: Ганна Верес