вся кров застигла
більше не тече
навіщо їй ті вени
ті канали
якими шириться пронозливим квачем
така брехня
якої ще не знали
вся правда-матка вивернута вщент
дороги встелені тяжкими килимами
і вже прижився
польовий брезент
і вже війна
мирніє поміж нами
за обрієм нам застують
чомусь
не розуміють
нам не треба хаджу
ми живемо в раю
і я сміюсь
і всім сміятися із себе
раджу
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863781
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.02.2020
автор: Щєпкін Сергій