О, мамо, як ти схожа на бабусю!
Такі ж усміхнені і лагідні вуста.
Добро твоє я передати мушу
Своїй доньці, а ти живи до ста.
Хай, навіть, більше накує зозуля,
Літа з тобою – це дитинства світ.
На все життя хай лишиться зі мною
Твоя любов, твої молитви й цвіт.
Цвіт ніжних лілій біля нашої хатини
І споришева стежечка у сад,
Пахуча груша і смачна малина
І найсолодший татів виноград.
Твої гарячі пиріжки рум’яні,
Солодкий джем і кухлик молока.
Які у мене спомини духмяні,
Всього ж торкнулась мамина рука.
Як ти навчала діточок у школі,
Тебе цінують й досі у селі.
Та час біжить, минає все поволі,
Ми вже дорослі й діти не малі.
Лише душа твоя немає віку,
Вона в думках твоїх і у піснях,
Зігріта я теплом твоїм довіку,
О, мамо, ти завжди в моїх очах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863709
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2020
автор: Ія Намачинська