Колись не споживали стільки їжі,
Не купували непотрібних шмат.
Часи бували всякі – кращі, гірші –
Добра, любові діяв постулат.
Зла не бажали і корились долі,
Та й не росла розпуста як гриби.
Звільняли душі з темряви неволі,
Молитва захищала від журби.
З природою в гармонії щоденній,
Із вдячністю – за сонце, білий світ,
За святість душ небесних, що нетленні –
Важливим був життя останній звіт.
Від їжі нині розпирає стіни,
В смітник перетворився Океан.
Порушення законів – світу міни
На фоні всіх відступницьких оман.
Нема святого ні в тілах, ні в душах,
Не знати вже для кого дзвону клич.
Нові захоплює нечистий суші,
Де майже не лишається облич…
Відкрийте очі, витягніть беруші,
Рятуйте білий світ, рятуйте душі!
4 лютого 2020
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863707
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2020
автор: палома