За вікнами ніч все в полон забирає
Десь вітер грайливий притих у садах.
Я знову до слова,.. і дух завмирає…
Світ поетичний- мов казка у снах.
Натхнення і радість дають мені силу,
А віру сама відшукати берусь.
Я в Бога її щиросердно просила,
Йому лиш за все у житті поклонюсь.
Зберуся з думками, складу їх, як в нішу
Із друзями зустріч: – радіє душа…
Відкрию сторінку одну,…потім іншу...
До них вірне серце моє поспіша.
Ми знову в цей вечір ведемо розмову
Тут спогади, вірші й нові відчуття…
У щирих розмовах ми тонемо знову,
Я в спогадах, мріях, лечу в забуття…
Слова, мов на струнах мелодії кожне,
Літа відтінки дарують віршам…
І я, як колись, знову вірити можу:
Що десь, як у мене, є щира душа…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863695
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2020
автор: Любов Таборовець