Ой високая гора, біля неї вишня
Кажуть люди на селі, що я дівка пишна
Вже й піду прогуляюсь, її цвіт чарує
Мо»стріну миленького, серденько нудьгує
При дорозі будяки, до спідниці липнуть
Тож насправді парубки, як ворота скрипнуть
Зустрічають з квітами, любить присягались
Ой, які б ви не були, нащо мені здались.
Тож все йду до вишеньки, вона, як хрещена
Подарує мені цвіт, буду наречена…
Мій сужений чорнявий, найкращий на світі
Загубимось, ми із ним в білому суцвіті…
Із лісочку пісенька лине сольов`їна
Не ходіть же парубки, тож тепер не вільна
Покохала всім серцем, душенька співає
Ой, яка ж я раденька й він мене кохає…
2018р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863662
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2020
автор: Ніна Незламна