Він був лікарем від Бога -
Так говорили всі.
Однак, крива стала дорога,
Впав у сріблолюбства гріх.
Привезли в лікарню хлопчину,
У місті аварія була.
- Лікарю, врятуйте цю дитину!
На " волоску висить" його життя!
Лікар:
- Нічого не хочу знати!
Не глянув. Часу не знайшов.
- Спочатку хай мені заплатять.
Обернувся та й пішов...
Лежить у коридорі хлопчина,
Усі його минають.
Чия це дитина
Ніхто й не питає.
Так лежав якийсь час.
Бідолашний помер.
Наче свічка погас,
А сіяв дотепер!
Коридором йшов лікар
Й на хлопця поглянув.
Щось знайоме помітив,
І як сіль на рану.
Кинувся до нього,
До своєї дитини.
Обіймає малого.
Кричить:
-Сину! Сину!
Упав на коліна
І гірко ридає.
Єдина дитина...
Та вороття немає!
Давав клятву Гіппократу,
Обіцяв людям служити.
А думав про гроші, зарплату...
І як тепер жити?..
Розкаялась його душа,
Омиває гріх сльозою.
Бог приймає каяття,
Хоча й дорогою ціною...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863622
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2020
автор: Альона С