Яка холодна глибина
того, що треба пережити,
на пил розсипатись, змаліти,
щоб лиш -- зола і сивина –
в сухому залишку боїв!
Але й до них трудна дорога!
Лише побіжна допомога --
закон комахових роїв --
припадком здибає тебе --
з віддертим вусом -- на узбіччі
і у незграбному попліччі
в мурашник рідний відведе...
І ти, бідацтво межове,
стоїш з гілчастими думками
між світом втопленим, як камінь,
і тим, що дихає й живе,
немов прошитий вістрям вил...
Ти не забудеш, білим-біле,
як, прозоріючи, маліло,
і розпадалося на пил!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863586
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2020
автор: Вікторія Т.