Стелюсь туманом по землі.
У шпари пильно зазираю.
Зберусь колись в єдину хмару
Із неприкаяних морів,
Та не закрию сонця світ,
Блукатиму, вітрами гнана.
Бліде обличчя, порцеляна,
Залишить невиразний слід
У згадці клину журавлів,
Які шляхів своїх не хиблять.
Прошиє тіло куля срібна
Зірок, негаснучих вгорі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863340
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2020
автор: Оксана Дністран