Окремим дощ – це справжня благодать,
Окремим – гіркота в житті трагічна.
Одні з дощем навіть в постелі сплять,
А іншим дощ – це мрія їх одвічна.
В одних давно потріскала земля,
Дощу благають, просять його в Бога.
А іншим – ніжне соло скрипаля,
Це Божий дар, це для життя підмога.
Громи десь б’ють, вони їм не страшні,
Як дощ нарешті падає жаданий.
Вони тоді в роботі, в метушні,
Бо дощ для них – дарунок Богом даний.
Вклонімося, вклонімося дощу,
За ту вологу, що дарує полю.
Його завжди я в поле запрошу,
Коли він прагне вирватись на волю.
Бо дощ приносить ситі врожаї,
Земля вологу дістає при співі.
При ньому пропадають кураї,
Рослини тоді нап’ються в посіві.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863260
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2020
автор: Віталій Назарук