Болить мене народу біль,
Його ніколи не забути.
При згадці знов на рані сіль,
Коли пригадуємо Крути.
І звідки в них така любов,
Грудьми закрити Україну.
І згадки напливають знов,
Як вони бились за країну.
Бо із Московії тічня,
Здебільшого матроси п’яні,
Вони неначе вампірня,
Йшли на дітей, як у дурмані.
Буває серце так пече…
Чому ці хлопчики безвусі
Стали тоді плече в плече,
Хоч мали бути у матусі.
Народу серце повне болю,
Бо суне знову ворог лютий.
Велика дяка Вам герої,
У нашім серці завжди Крути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863028
Рубрика: Присвячення
дата надходження 30.01.2020
автор: Віталій Назарук