Сльози - градом,
а серце... ножами.
Дикий відчай
мене огортає!
За фасадом
болить до нестями.
Такий звичай:
найслабший програє.
Павутиння
снується рядками.
На раменах
тягар наростає.
До коріння...
я хочу до мами!
Кров у венах
нестерпно мішає...
Тебе все це,
либонь, потішає? ;)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862906
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2020
автор: Тетяна Мерега