Туман стелився руслом Річки...
Зігрів її бентежну плоть...
коханням чистим... та не вічним...
Зник рано-вранці... як пілот...
А поряд... хлопець був нівроку...
з палким коханням до Ріки!..
Та з Вітром тАк їй одиноко!
Слізьми кропила береги...
28.01.2020 р.
Фото з інету.
Про Речку
Туман стелился руслом Речки...
Согрел волнующую плоть
любовью чистой... но не вечной...
Исчез с рассветом... сумасброд...
Лишь Теплый Ветер... парень бойкий...
был с нею рядом... как слуга...
Но Речке было одиноко...
Слезой хлестала берега...
28.01.2020 г.
Фото из инета.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862900
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2020
автор: Любов Вишневецька