Тепер, коли ти кажеш мені, що хочеш назавжди поїхати з міста, бо так і не знайшов у ньому те, що шукав, тільки послухай, як співає соловей у цьому парку. Уяви собі: є у місті вулиця, якою майже ніхто не ходить, діти не бігають і квіти не ростуть. На тій вулиці церква стоїть похнюплена, біля воріт її щодня старий музика на флейті грає. А перед ним – зграйка злоторогих чортенят витанцьовує (кожне чортеня не більше за кішку). Як опинишся там, підійди до старого, кинь монету до капелюха йому і зіграєш у гру: порахувати чортенят, доки музика з флейти лунає (бо скінчить старий грати, усі чортенята до флейти скочать і сидять там, доки знов не заграє). Якщо виграєш, дізнаєшся таємницю флейти. Вона чарівна.
Ти так і не зрозумів? Уяви, що ми нічого не казали одне одному і подумай, про що співає соловей...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862637
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2020
автор: Сергій Зубець