КОМУ МИ МОЛИМОСЬ? - ПИТАЮ

Кому  ми  молимось?  –  питаю.
На  цей  раз  знову,  –  що  не  так?
Вже  канонічність  церква  має,
Та  досі  в  головах  бардак.
У  нашім  домі  «рузькім  міром»
По  всіх  кутках  уже  смердить.
І  запах  ладану  та  миро
Не  може  сморід  перебить.
Не  в  канонічності  причина,
А  в  тому,  що  в  душі  у  нас,  
Якби  була  там  Україна,
То  був  би  зоряний  наш  час..  
Якби  ж  ми  були  українці,
До  купи  зібрані  в  кулак,  
То  не  посміли  би  чужинці
Вести  себе  із  нами  так.
Ми  скацапіли,  аж  противно,
З  дітей  ростили  яничар,
Нам  стало  байдуже,  все  рівно
Куди  веде  поводатар.
Вручили  неукам  країну,  
Майбутнє  внуків  та  дітей.
Отруту  впорснули  зміїну
З  екрану  в  голови  людей!
Хохлами  роблять  українців  
Квартал  і  їхні  серіали.
З  їх  допомогою  ординці  
Фактично  нас  окупували.
Ми  в  наркотичному  дурмані,
У  душах  ніби  мир  і  спокій.
Вся  Україна  вже  в  омані,
Тож  я  тепер  питаю,  -  Доки???  

26.  01.  2020  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862615
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.01.2020
автор: Мирослав Вересюк