Ви, кажуть, хворі заздрістю до мене,
Хвороба точить, їсть Ваш кожен нерв,
Маленьке щось у горлі і зелене
Вас душить без зупинок і перерв.
Мені так шкода… Чесно дуже шкода,
Якщо це правда – недоречний сміх –
Потвори страшної людська подоба
Спроможна задушити цілий світ.
Я – вакцинована, мені байдуже,
Якщо Вам раптом тре допомогти,
Звертайтеся, я буду рада дуже,
Хто в зоні ризику, усіх застерегти.
Хвороба ця підступна травить душу,
Спотворює картинку у очах…
Я розумію все, та попередить мушу,
Зі мною битися – то тільки на мечах.
Ви, кажуть, добрі, чесні і правдиві,
А щось, колись чи якось – то таке…
Побути спробуйте хоч день щасливі,
Побачите – хвороба пропаде!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862612
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2020
автор: Волинянка