ЗИМНІЙ ДОЩ

І  знову  дощ  і  знову  каплі,  на  моєму  вікні,
калюжі  на  дворі,коли  повинні  бути,сугроби  сніжані.
З  даху  річкою,біжить  водичка  дощова,
і  настрою,як  не  було,так  і  нема.

Сніг,морози,лід  і  буря  сніжана-
ось,що  в  цей  час,я  маю  бачити  з  вікна.
А  тут,ці  капельки,вже  остогидлого  доща,
біжать  у  низ,змиваючи  весь  бруд  зі  скла.

Якби  моя  душа  теж,  так  омилась,
а  настрій  і  погода-ну  всеб,змінилось.
Щоб    не  доповнювало-одне,одного,це  все,
як  пори  року-кожній  порі,дано  своє.

Сріблом  виблискують,ці  каплі  дощові,
але  душа  й  думки,кульгають  в  темноті.
Хоч  Зиму,якщо  чесно,ну  не  люблю,
але  настрій  такий-Зиму  хочу!

Хоч  ці  дощі,я  думаю  і  не  винуваті,
та  дивлячись  на  двір  в  калюжах-не  хочу  думку  поміняти.
Ось  й  звинувачую,усіх  і  вся-завжди,
у  тому,що  не  можу,помінять  думки.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862557
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2020
автор: Бабич