Кров хвилями припливає до скронь, а серце – барабан, на якому грають почуття.
Я вже не розумію з чим все пов'язано й перев'язано.
Ти так само почуваєшся, коли виходиш на сцену?
Чи за стільки років вже звик?
Чула, ти медитуєш.
Я теж намагалася, та не протрималась і весну.
Боротись, а не перемагати,
Жити, а не виживати –
Ще одна істина, яку я пізнала.
Але перша, якою ділюся з тобою.
Знаєш, мені б когось, хто зміг би побачити мої справжні кольори, що ховаються за тонами брудних вчинків.
Мені б когось, хто обійме, коли я цього не хочу.
Мені б когось схожого на тебе і водночас ні.
Ми живемо з ним у різних світах.
І справа не в кількості сходинок та різних поверхах.
Я вже забула чи були колись ми схожі.
Він приходить до мене, але не розуміє цього,
Зате ти весь час в моїй крові.
Проти власної волі, як і його, твій образ тоне в мені.
Боротись, а не перемагати,
Жити, а не виживати –
Та істина, яку я довгий час не розуміла,
І друга, в якій впевнена більше, ніж в собі.
Знаєш, мені б когось, хто здатен прийняти всіх моїх тварин, всіх єдинорогів.
Мені б когось, хто дивиться прямо в очі, як у душу.
Мені б когось схожого на тебе і водночас ні.
Мені б його...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862555
Рубрика: Верлібр
дата надходження 25.01.2020
автор: К. Тарновська