Сльози трутизни…

Ввімкнув  я  вчора  телевізор,
А  там  Вітренчиха  трендить  –  
Старенька  шкапа  комунізму…
Мов  танк,  «у  наступ  йде  й  гатить…»

Давно  не  бачив  цю  потвору,
Іще  би  стільки  не  хотів,
Не  виліковне  шобло  хворе…
Та  хтось  збирає  цей  актив.

По  скайпу  Шуфрич  –  мовний  ворог
Якусь  дурню  з  гарячки  плів…
Гарчав,  як  пес,  на  всіх  прозоро
Пан  Червоненко,  мов  здурів.

Проти  закону  політолог
Волошин  пельку  дер  свою…
І  я  дивився  на  це  з  болем
Тривожив  душу  й  він  мою.

Навіщо  вліз  я  в  цю  клоаку
Й  дививсь  на  цих  сепаратюг,
Що  москалеві  лижуть  ср..ку
А  нас  ненавидять  й  на  слух.

Не  буде  тут  спокою  в  краю
До  цього  часу,  до  тих  пір
Докіль  ненависній  тій  зграї
Хтось  представлятиме  ефір.

Вони  до  нині  за  Москвою
Ллють  сльози  вперто  трутизни,
Хоч  кожний  день  з  передової
Везуть  убитих  із  війни.

Замовкніть,  гади,  на  хвилину!
Закрийте  писка,  мудаки!
Як  так  не  любите  Вкраїну…
В  Росії  –  рай.  Вперед  братки.

Вам  краще  тут  мутити  воду,
Бо  тут  ви  –  вільні  все  ж  таки,
Лапшу  навішавши  народу
Тут  животієте  й  чарки…

А  треба  всіх  вас  без  розбору
До  цюпи  гнати  без  жалю…
Стару  Вітренчиху-потвору
В  дарунок  вислати  Кремлю.

Тоді  засяє  правда  в  краю
Вже  без  омани  і  гидот…
Й  розправить  плечі  мій  народ,
Розквітне  все  і  стане  раєм.
13.03.2019

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862423
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 24.01.2020
автор: Василь Дальнич