А весною заплакало небо
Вмилась сльозами земля
Дощ холодний, не тепло,
І як туш розповзлася рілля.
Все обличчя забруднене, чорне
Розтираєш у спробі зітерти,
Хочеш щоб дощ припинився,
Але котяться сльози уперті.
Й вітер цвіт обтрусив вишневий
Оголив він знедолену душу.
Любить, мріє вона про сонце,
Та забути про нього мушу.
Бо весною заплакало небо,
Обтрусили всі мрії як цвіт.
Щоб вродили вишні, так треба
Ось такий цей жорстокий світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862395
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.01.2020
автор: Оксана Бугрим